Світ кіно дарує нам історії, від яких життя стає набагато цікавішим. Кіно – це мистецтво.  І як це часто буває в мистецтві, в кінострічках правдиві події, реальні персони чи існуючі навики нам показують трохи… зміненими. Й багато звичних речей виявляються покриті гримом, підсилені декораціями чи відфотошоплені з допомогою комп’ютерної графіки.
Не в останню чергу це стосується й можливостей людини. Те, наскільки людина може бути цілеспрямованою, розумною, хитрою, сильною, сміливою, доброю  часто в кінофільмах гіперболізовано.  Список таких рис можна продовжувати ще дуже довго.  Це стосується і пам’яті. Те, як деякі персонажі на екрані запам’ятовують чи згадують може здаватись якоюсь фантастикою. Але давайте спробуємо подумати: чи насправді вигадка є настільки недосяжною для реальної людини?

1. Гігабайти в голові

В якому фільмі можна побачити? – «Джоні Мнемонік», 1995, реж.  Роберт Лонго, в головній ролі Кіану Рівз

Ситуація, коли в голові з допомогою комп’ютерної техніки можна вмістити цілу бібліотеку, знання мови, унікальні вміння – це один з найулюбленіших фантастичних ходів. Той самий Кіану Рівз в фільмі «Матриця» зміг вивчити джиу-джицу просто тому, що навики завантажили йому в голову. Що ж до «Джоні Мнемоніка», то тут виникає дуже багато питань. В основі фільму ситуація, коли деяку інформацію переносили нелегально. Для цього існували люди-мнемоніки, які завантажували собі в голову (а там був спеціальний для цієї справи чіп) гігабайти чогось невідомого. І доправляли до кінцевого споживача.

Щодо самого персонажа, то він міг завантажити собі в голову шалені 80 Гб! Максимум, який міг бути розміщений всередині Джоні-Мнемоніка – це 160 Гб, при чому це вже ставало ризикованою справою для життя та здоров’я. Зрозуміло, що фільм вийшов на екрани в середині дев’яностих. А тоді ніхто навіть в божевільних фантазіях не міг собі уявити, що середньостатистичний пасажир міської маршрутки може мати при собі на різних пристроях більше сотні гігабайт. Але якщо подивитись на пам’ять не як на флешку, чи диск, то скільки ж її може бути в мені, у вас? Скільки може вмістити наша голова?

Цифри, з  допомогою яких описується загальна ємність мозку людини відрізняються. Діапазон від 1 терабайта до 2.5 петабайт. Щоб було зрозуміло: 1 терабайт = 1000 Гб, а 1 петабайт = 1000000 Гб.

Він нижнього показника все ж треба відмовитись. 1 Тб це насправді мізерно мало. Люди, які звикли дивитись фільми в хорошій якості швидше за все зрозуміють мене. З іншого боку – більше двох петабайт є дуже великою за розміром пам’ятю. Хоча якщо врахувати кількість інформації, з якою стикається людина під час звичайної прогулянки в парку, то дивуватись таким об’ємам немає причин.

Остаточна оцінка того, як працює пам’ять в фільмі «Джоні Мнемонік» буде такою: не вірю! Якщо є потреба перенести якусь нещасну сотню Гб, то для цього підходити до голови з паяльником немає потреби.

2. Згадати число з допомогою карликів та єдинорогів

Те, як працює мнемотехнік може стати причиною для комедії, трагедії та порнофільму водночас. Де це показано? – у фільмі «Сенсація», 2006, реж.  Вуді Ален, в ролях: Вуді Ален, Скарлет Йохансен та Х’ю Джекман.

Сам Вуді Ален грає ілюзіоніста, який володіє навиками мнемотехніки. І згадуючи код до зачинених дверей він перебирає в голові можливі варіанти. Це супроводжуюється відверто дурними роздумами: «8 синіх коней…10 карликів на риболовлі…21 реактивний літак…8 молочниць і 2 французькі несучки, 12 карликів….» Попри те, що сцена, де персонаж Вуді Алена згадує число здається комічною саме так мнемотехніки й згадують. Те, що твориться в голові людини, яка запам’ятовує великий об’єм інформації й потім згадує навряд чи можна так просто описати. Так як в фокус нашої уваги дуже легко потрапляють речі абсурдні, незвичні й вульгарні, то мнемотехніки використовують таку властивість нашої голови, щоб запам’ятовувати число пі, номера телефонів або історичні дати. Це може здаватись якоюсь надприродньою силою, але все зводиться до того, що під час запам’ятовування мнемотехнік дуже швидко працює своєю фантазією.

Як це відбувається? Насправді нічого складного немає. Як правило, кожен, хто працює з числами нав’язує собі асоціативний словник, де кожне слово-предмет буде означати число. В когось 00 може в уяві викликати образ туалету, а 03 – швидку допомогу. В інших людей 00 – це набір літер НН (НульНуль), а 03 – це НТ (НульТри). 07 – НС (НульСім). 87 – ВС (ВісімСім) Й ці літери викликають в голові асоціації Няня та НоТи, НіС. ВуСа.  Як правило, професійний мнемотехнік малює собі асоціації-образи моментально. А так як набір цих картинок є постійним, то навіть якщо якась інформація і випадає з пам’яті, просто перебираючи картинки в голові число можна згадати.

Остаточна оцінка того, як показана робота пам’яті в фільмі «Сенсація»: смішно, дотепно, але так воно і є!

3. Палац пам’яті

Де показано? – в серіалах «Шерлок» (2010-2016)  та «Менталіст» (2008-2015). Де не показано? – в кінофільмі «Ганнібал» 2001, режисер Рідлі Скотт

Метод, який називають фразою «Палац пам’яті» ще відомий, як і метод локацій або ж метод Ціцерона. Фільм «Ганнібал» згадується не просто так. В ньому, на жаль, не показано, яка головний персонаж працює зі своєю пам’яттю. Але в книзі Томаса Харріса є окремий розділ, де детально описано що твориться в голові людини, коли вона гуляє по своєму палаці пам’яті й шукає необхідну адресу або ж номер телефону.

Цей метод згадується у серіалах «Шерлок» й «Менталіст», при чому підкреслюється, що Шерлок Холмс й Патрік Джейн (головні персонажі цих телешоу) володіють дуже унікальним способом запам’ятовування, про яких навіть не здогадуються всі інші.

Хоча унікальність методу зовсім не відповідає правді. Адже про такий спосіб запам’ятовування вперше згадано в роботі Ціцерона й в загальному про нього людство знає більше 20 століть! Й доволі важко віриться, що освідчені люди дивуються від того, що хтось користується палацом пам’яті для того, щоб покращити роботу своєї голови.  Сам метод полягає в тому, що ви маєте якесь приміщення або ж територію, які вам відомі. Це може бути ваша квартира або ж дорога з дому до супермаркету. Може бути і видуманий зал чи замок. Головне, що вам відомо, які точки й в якому порядку розташовані в тому приміщенні чи на тій території. І це означає , що прив’язавши нову інформацію до вже відомої (те, що ви повинні запам’ятати до того, що існує в вашій квартирі чи зустрічається дорогою до супермаркету) вам набагато легше згадати. Це дійсно так. Метод локацій, метод Ціцерона, метод «Палацу пам’яті» відомий вже декілька століть. Він дійсно дає змогу запам’ятовувати багато інформації

Остаточна оцінка того, яка показана робота пам’яті в серіалах «Шерлок» та «Менталіст»: так собі. Набагато цікавіше й продуктивніше прочитати роман «Ганнібал» Томаса Харріса.

4. Щоб не називати жінку «Сонечко», а чоловіка «Ей Ти!»

Найголовніший навик людини – це впізнавати іншу людину. Ну і пам’ятати імена.

В якому фільмі показано? – «Диявол носить Prada», 2006, режисер Девід Френкел. В ролях: Енн Хетеуей, Меріл Стріп.

Так, це насправді найголовніше – пам’ятати про інших. Особисто я переконаний, що вміння пам’ятати інших людей є ключовим в досягненні успіху. Можна нічого не вміти робити, нічого не знати, але якщо знаєш людей і пам’ятаєш їх, то все буде добре у житті. В Україні часто можна зустріти точку зору «Чого це я маю про когось пам’ятати? – нехай пам’ятають мене». Але історії успішних людей світового масштабу показують, що хороший лідер це якраз таки той, хто вміє пам’ятати про інших. Впізнає інших і називає їх по імені. Це насправді дуже важливо, адже лише від одного звучання свого імені людина може погодитись йти з вами, робити щось для вас чи допомогти вам. Звучання власного імені – це одна з найбільших насолод, які можуть бути у житті.

Хоча у згаданому фільмі якраз історія про те, що успішна й відома власниця журналу мод змушує своїх помічниць переглянути фотографії запрошених гостей, вивчити їхні імена й підказувати їй під час зустрічі.

Наскільки це реально? На 100%. Дивлячись на фото людини можна її запам’ятати. Хоча, жінки дуже полюбляють різко міняти свою зовнішність, але все одно впізнати людину можна. Більше того: особисто я знаю багато прикладів, коли менеджери міжнародних компаній ціленапрямлено вивчають фотографії людей, з якими їм лише потрібно буде познайомитись. Щоб потім не переживати, що імена нових знайомих не залишаться в голові. Й невеличкого тренування достатньо, щоб лише по фотографіях легко запам’ятати дві-три сотні нових людей. Тому остаточна оцінка показаного в фільмі «Диявол носить Prada»: таке точно можливо, але сам процес запам’ятовування не розкритий.

5. Десь я це вже читав…

Хороша здатність – запам’ятовувати те, що читаєш. Щоб потім красиво процитувати. В житті, звичайно ж, ніхто не полюбляє давати посилання, але в кіно виходить ефектно.

Де показано?  – в фільмі «Втеча з Шоушенка», 1994, режисер Френк Дарабонт, в ролях Тім Робінс, Морган Фріман; в фільмі «Розумник Уілл Хантінг», 1997, режисер Гас Ван Сент, в ролях Мет Деймон, Бен Аффлек, Робін Уільямс.

До фрази «запам’ятати прочитане» можна трохи прискіпливо віднестись, адже в «Втечі з Шоушенка» показано, як головний персонаж пам’ятає Біблію. Треба визнати, що вивчення Святого Письма – це трохи інша парафія, аніж вивчення економіки, філософії чи юридичних текстів. Але все ж давайте подумаємо: наскільки реальним є те, що нам показали на екрані?

А у фільмі директор тюрми приходить до в’язня й бачить, що той тримає в руках Біблію. Директор запитує, чи є якась улюблена фраза з цієї книги. В’язень цитує, директор безпомилково називає звідки взяті ці слова, номер розділу та номер вірша. У відповідь говорить іншу цитату зі Святого Письма, а в’язень називає розділ й порядковий номер. Таким чином глядачі бачать: ось один навпроти одного стоять достойні суперники.

В загальному Біблія складається з 31240 віршів. І це багато. Звичано ж, віршом вважається рядок, який деколи може складатись максимум з  декількох фраз. Часто можна зустріти вірш з декількох слів. Але запам’ятати таку кількість в правильному порядку?  Це взагалі можливо?

Слід уточнити: серед багатьох релігійних людей знати Біблію є нормою. Правда в загальному не потрібно вивчати весь масив інформації, адже серед біблійних віршів можуть зустрітись ті, які навряд чи можуть стати епіграфом чи описом до життєвої ситуації. При чому таких віршів є більшість.

Ще одне уточнення: серед цитування Біблії більше ніж у  80% випадках цитують Новий Завіт. А це означає, що вивчивши лише його людина в 80% випадках може правильно називати розділ та  номер вірша.  Й хто знає, можливо, що в епізоді з фільму «Втеча з Шоушенка» саме такий випадок й мав місце. Адже і в’язень, і директор говорили цитатами з Євангелія.

Дещо по-іншому випадок знадування прочитаного показаний в стрічці «Розумник Уілл Хантінг». В епізоді також відбувається інтелектуальна битва двох чоловіків, правда ситуація в них кардинально відрізняється від тої, де директор тюрми й в’язень міряються своїм знанням Святого Письма. В «Розумнику» два молодих хлопця вражають своїм інтелектом дівчину. При чому головний персонаж слухаючи свого

опонента точно називає автора, книгу й сторінку, з якої він прочитав те, що тільки що сказав. В цьому випадку скепсис таки перемагає. Адже серед неймовірної кількості літератури, яку потрібно перечитати під час навчання в університеті потрапити якраз на те саме видання й на ту саму цитату зі сторінки номер 98 – це випадок дуже вже малоймовірний. Але попри те показати, як персонаж добре може працювати своєю головою творцям фільму вдалося.

Остаточна оцінка того, як запам’ятовували тексти в фільмах «Втеча з Шоушенка» та «Розумних Уілл Хантігн»: з Біблією переконаний, що це можливо, з книгами, які є в університетській бібліотеці – сумніваюсь.

6. До, ре, мі, фа, соль, ля, сі

Запам’ятати мелодію – це не менш вражаюче, ніж запам’ятати текст або число. Але й це можливо.

Де показано? – у фільмі «Амадей», 1984, реж. Мілош Форман.

Одна з найкращих кінострічок, де показано, чим геній відрізняється від простої людини. Точніше, яка різниця між тим, що може зробити геніальна людина й наскільки це є недосяжним для інших.

Епізод, який стосується запам’ятовування:

Моцарт почув  мелодію  лише один раз. Це був марш, написаний Сальєрі й виконаний імператором на піаніно. Імператор протягує Моцарту ноти, адже цю музику Антоніо Сальєрі написав саме для цієї зустрічі.

Але Моцарт відмовляється прийняти аркуш з нотами, говорячи, що він вже все має в голові.  Й коли монарх справедливо засумнівався в здатності так швидко запам’ятати музику, Моцарт просто сів за інструмент й чисто, без жодної помилки чи фальшу заграв ту саму мелодію.

Якщо говорити відверто, то для такого результату не треба бути генієм. У фільмі «Амадей» Антоніо Сальєрі здивувався такій здатності молодого Моцарта. Але точно відомо, що для самого Сальєрі прослухати мелодію й потім її заграти не було важкою задачею. В принципі, з цим може справитись навіть дуже посередній музикант, а якщо мова йде про професіоналів, то запам’ятати мелодію для них є доволі звичною справою.

Остаточна оцінка того, як показане запам’ятовування музики в фільмі «Амадей»: вражає, але насправді не все так фантастично.

7. Do you speak English? German? Italian?

Говоримо про запам’ятовування, то хіба можна оминути запам’ятовування іноземних мов?

Де показано? – У фільмі «Тринадцятий воїн», 1999,  реж. Джон МакТірнан, в ролях: Антоніо Бандерас.

Так, дуже хороша ілюстрація дуже хорошого способу вивчити мову. Арабський чоловік потрапляє в

колектив вікінгів. Мови їхньої він не знає, але так сталось, що він в цьому товаристві повинен їхати на битву. І ось вони їдуть, їдуть, їдуть. Й щовечора біля вогню він просто слухає їхні розмови. Слухає і намагається тихенько повторити почуте. Й з часом серед відвертої беліберди в розмовах вікінгів проявляються зрозумілі слова. Їх все більше й більше з кожним вечором. І ось в результаті вони говорять повністю на зрозумілій мові.

У фільмі показана техніка, якою володіє кожен, хто вчить мову. Точніше так: нею володіє кожен! Техніка називається «Почути. Зрозуміти. Повторити». Не просто так наголошується, що кожна людина володіє цим методом. Бо рідну мову ми вивчили саме таким способом. Ми чули мову. Ми її почали розуміти. Ми почали повторяти те, що розуміємо.

На жаль, коли хтось починає вчити англійську чи німецьку, то чомусь забуває про свою здатність розуміти мову. Дивитись на поведінку людей, чути, що саме вони повторюють доволі часто і в які саме моменти життя, починати розуміти ці слова. Ну і повторяти їх.  Ось і весь секрет. Це точно розуміють люди, що на довгий час потрапляють в мовне середовище. Або ж ті, хто без перестанку дивляться телебачення іноземною мовою – це в принципі та сама ситуація, яку показано у «Тринадцятому воїні».

Тому остаточна оцінка: так, вивчити мову слухаючи її можливо!

Зрозуміло, що список фільмів, в яких персонажі працюють своєю головою й щось запам’ятовують можна продовжувати ще довго. Так сталось, що хороша пам’ять вважається швидше феноменом, а не чимось таким, до чого можна добратись з допомогою дисципліни, праці над собою та тренуваннями. Мабуть, саме через це персонажі на екрані, які можуть запам’ятати багато цифер, слів, мов, людей чи будь-чого іншого будуть сприйматись глядачами як якісь супергерої чи надлюди. Й в такому сприйнятті немає нічого поганого, адже кіно в переважній більшості випадків для того й існує – щоб вразити нас, щоб здивувати. Але попри здивування кожен з нас повинен пам’ятати, що навіть найбільш нафантазована річ різко програє тому, що можна зустріти в реальному житті. І феноменальна (читай – тренована) пам’ять не є винятком. Аж ніяк.