Складова успіху хорошої пам’яті – цілі та праця над собою

Ідріз2

 

Збірна Швеції зі спортивного запам’ятовування одна з найсильніших у Світі. Якщо  хтось за п’ять хвилин може без помилки запам’ятати 520 цифр, або ж за 15 згадати поіменно 200 людей, то більшості це здаватиметься фантастикою. Але тільки не для шведів, яких тренує Ідріз Зогай.

Ідріз Зогай завжди любить повторювати, що йому пощастило. І коли я говорив іншим спорстменам та тренерам з запам’ятовування, що буду брати в нього інтерв’ю, всі як один говорили: «Випитай в нього, що він з ними робить!».

З ними – це значить зі своєю командою. Немає нічого дивного, що всі мтемоністи світу знають про досягнення шведів у сфері запам’ятовування. В команді Ідріза є дворазовий чемпіон світу з запам’ятовування Джонас вон Ессен, Янджа Ялнансуг вже двічі встигла побити рекорд світу з запам’ятовування людей поіменно. А Марвін Валлоніус встановив світові рекорди у шести різних дисциплінах.

Ідріз, перше запитання є цілком логічним, бо маючи настільки сильну команду людей з блискучою пам’яттю  ти якось же ж їх до такого підвів. Що саме робиш ти, як тренер, щоб досягнути таких результатів?

І.З. Насправді нічого особливого не роблю. Мені пощастило, що до мене потрапили такі хлопці та дівчата, які люблять цю справу, люблять запам’ятовувати. Тому ніяких секретів у мене, як в тренера просто немає.

Коли я говорив іншим, що братиму інтерв’ю в Ідріза Зогая, то більшість давало рекомендацію. Суть її полягала в тому, що «Ідріз буде знову говорити, що йому пощастило, але в нього їх є троє». Це значить, що якби дійсно «пощастило», то ти б мав одного чемпіона. А твоя команда б’є рекорд за рекордом, при чому викладаються всі. Все ж, як ти їх мотивуєш на роботу?

І.З. (трохи подумавши) Напевно, коли я говорю «пощастило», я маю на увазі, що до мене в той самий час звернулись саме ці люди. Спочатку вони хотіли просто навчитись запам’ятовувати. Марвін, наприклад, коли я з ним спілкувався перший раз, на моє запитання «чого хочеш досягнути?» відповів, що хоче стати першим у Швеції. Я одразу ж йому відповів, що для хороших результатів рівнятись лише на Швецію немає чого. Чемпіоном нашої країни може стати будь-хто! А от для хорошого виклику самому собі вже з першого дня треба націлюватись на рівень найкращого у світі в сфері запам’ятовування. Цілком можливо, що саме ці слова і є тим мотиватором, про який всі мене запитують. Може Марвіну я сказав їх якось так, що вони його по-особливому заділи й він дійсно по-серйозному націлився на звання Чемпіона Світу. Хоча чому «може»? Дивлячись на його результати і на його роботу я точно знаю, що це так.

А як з Джонасом? Він двічі вже був Чемпіоном Світу, що ти говорив йому? Ті самі слова?

І.З. Я тут маю сказати ще один складник того, чому мені «пощастило». Хоча я вже про це говорив. Ці хлопці до мене прийшли буквально в один і той самий період. А це їх запалило. Дві людини з приблизно одинаковими результатами змагаються між собою. Тобто виходить так, що коли якихось висот досягає один, другий може бути не націлений на якісь рекорди чи світові досягнення, він просто хоче зробити це краще та швидше за свого друга. За умови, якщо це вдається, то інший тренується, щоб у відповідь також показати кращі результати. Ось така спортивна конкуренція робить набагато більше, ніж тренер. Коли людина хоче перестрибнути конкурента вона зобов’язана перед цим перестрибнути себе.

А кого ти вважаєш у своїй команді найсильнішим? Попри результати по очках, попри те, що Джонас у 2013 та 2014 роках був найсильнішим серед всіх, я сумніваюсь, що він зміг би хоча б приблизитись до результатів Марвіна.

І.З. Мені самому складно відповісти на це запитання. Кращий той, хто більше працює. Різниця між ними лише в кількості роботи. І більше нічого. Джонас цього разу не присутній на Чемпіонаті Світу, бо просто не зміг підготуватись. Так співпали його навчальний календар та розклад тренувань, що він цього року вирішив більше часу приділити своєму університету. І цілком логічно, що будучи дворазовим чемпіоном світу якось не хочеться на змагання такого рівня їхати непідготовленим.

А скільки часу щодня в середньому займаються шведські мнемоністи?

І.З. Тут кожен сам собі готує графік. Джонас, наприклад, щороку готуючись до світових змагань з запам’ятовування починає підлаштовувати свій графік починаючи з липня (змагання відбуваються кожного року у грудні. Г.О.). Вже у серпні йому важко на щось зайве знайти час, він тренується. І тренується багато.

Марвін працює трохи інакше. В нього тренування проходять зранку. Він прокидається в половині шостої та з шостої до восьмої працює. Наскільки мені відомо, він займається кожного дня. В нас вдома, у Швеції, я завжди всім наголошую, що якісь фантастичні результати, різні чудеса пам’яті перестають бути такими, якщо починаєш працювати. Чим більше працюєш над собою, тим більше розумієш, що будь-чого можеш досягнути.

А Янджа? Вона вже настільки далеко в дисципліні запам’ятовування людей, що навряд чи хтось зможе наблизитись до її показників ближчим часом.

І.З. З Янджою все трохи по-інакшому. Якщо хлопці дійсно багато працюють, то ось саме в неї є дуже хороші природні показники. Ті речі, яких я мав навчити когось іншого, Янджа якщо і не знала, то використовувала точно. Зрозуміло, що якщо мати лише природні задатки, але не працювати, то нічого і не вийде. Серед тих, хто багато працює і тренується й тих, хто від природи має талант запам’ятовувати все одно в результаті кращим виявиться той, хто багато працює. По шведській команді це видно дуже добре. Джонас та Марвін просто неймовірно багато працюють. І їхні показники поки що значно вищі, ніж у Янджі. Хоча треба визнати, що вона спортивним запам’ятовуванням зайнялась буквально пару років тому. І буквально за рік потрапила в десятку найкращих у світі – це також багато про що говорить.

З тими, хто зараз представляє Швецію зрозуміло. Але ж вони навряд чи зможуть постійно бути на цій вершині. Як ти шукаєш нові таланти?

І.З. Це складно. Так, я знаю, що спортивне запам’ятовування у Швеції дуже розвинуте, порівняно з деякими країнами. Але все одно знайти людину, яка загориться якимись амбітними цілями не так вже й легко, як може здатись.

Тому для того у нас є чемпіонати. Цього року ми проводитимемо їх аж три. Це важливо, бо є багато людей, які з задоволенням працюватимуть в цьому напрямку, але їм не завжди виходить поїхати в іншу країну, щоб позмагатись. Тому часті змагання, я б так сказав, це одна з обов’язкових умов пошуку такого роду талантів. Ще одна ціль змагань – не дати людині  забути про те, що вона має працювати своєю пам’ятю. Був колись час, коли у Швеції чемпіонат з запам’ятовування відбувався один раз в рік. І дуже велика кількість учасників вже через рік випадали з цього процесу. Бо треба визнати – у кожного своє життя, свої проблеми. Ну а коли ми зробити бої мнемоністів спершу двічі, потім три рази в рік, то це зовсім інакше впливає на людину. Якщо хтось зайняв третє місце, то можливість відігратись ця людина має не через рік, а буквально за три місяці. А це означає, що і ціль більш близька, і азарт ще присутній. Принаймі в нашій країні це  дуже відчувається.

Що ж. Якщо на кінець нашої розмови я попрошу дати якісь рекомендації для тих, хто хоче добре розвинути свою пам’ять, то що порекомендує найсильніший тренер у світі Ідріз Зогай?

І.З. Я вже їх і так сказав, але підсумую. Треба просто поставити собі дійсно достойні високі цілі. І працювати, щоб добратись до таких результатів.  Ось й всі рекомедації, всі секрети. При чому це не стосується лише пам’яті.

Залиште перший коментар до "Складова успіху хорошої пам’яті – цілі та праця над собою"

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

*