Будь-яке читання зводиться до того, що в голові читача повинна залишитись якась інформація. Хочеться сказати “чим більше інформації залишається, тим краще”, але це не завжди так. Та попри все, наукову, довідникову та науково-популярну літературу дуже часто читаємо щоб підвищити рівень знань, або ж зрозуміти щось таке, чого не розуміли до прочитання книги. 

“Метод пошуку” – це набір вправ, які буквально кожен може робити без будь-якого нагляду зі сторони викладача, але результати їхнього регулярного використання зроблять з вас читача, який дуже швидко встигає засвоїти інформацію з тексту.

Сам метод ділиться на три ділянки. Спершу ми вчимось шукати конкретну інформацію в тексті. Пізніше привчаємо себе шукати те, на що є запит. А після цього вчимось упереджувати запит і швидко знаходимо інформацію, яка може бути потрібною.

Все набагато простіше зрозуміти в такому вигляді:

Рівень 1. Людині видають текст. На окремому аркуші вказано набір словосполучень, які потрібно якомога швидше підкреслити у цьому тексті.  На цій ділянці байдуже, з якими саме текстами працюєте. Це може бути дитяча казка, а може бути і сторінка з кандидатської дисертації. Головне якнайшвидше знайти вказані фрази та словосполучення серед тексту, який є у вас перед очима.  На цій ділянці потрібно попрацювати хоча б з 15-20 текстами розміром в дві-три сторінки, на яких треба шукати 15-20 фраз.

Рівень 2. Текст і аркуш з запитаннями. Якщо спершу вам потрібно було знайти фразу, яку ви бачили перед собою в тому ж відмінку, у тій же ж формі, як вона видрукована у тексті, то тепер вам потрібно зрозуміти, а де саме шукати відповіді. Це буде легко, якщо питання поставлене у формі “Якого року…?”, або “Скільки кілометрів….?”.  Набагато складніше давати відповіді на питання “В чому відмінність…?” чи “До чого може привести….?”.  В середньому потрібно опрацювати 20 текстів розміром 2-3 сторінки. Запитань до кожного тексту ставимо 15-20.  Відповіді потрібно знайти якомога швидше. Й ще одне уточнення: текст на цій ділянці потрібно читати наукового чи науково-популярного типу. Художню літературу таким способом краще не опрацьовувати.

Рівень 3. Видаємо текст. І аркуш з запитаннями, але цього разу читач не знає, яку саме інформацію потрібно знайти. Як би це не було дивно, але після опрацювання 40-50 текстів з пошуком у них конкретних фраз та відповідей на конкретні запитання, читач легко справиться і з пошуком відповідей на питання, які він ще не знає. Нагадуємо, що шукати потрібно якомога швидше! В середньому на цій ділянці також потрібно опрацювати приблизно 20 текстів, до яких близько 20 питань буде поставлено після прочитання.

Яких результатів досягаємо? Середньостатистичний читач після опрацювання тексту з десяти поставлених запитань, що стосуються прочитаного, може “взяти” 3-4. Після використання “методу пошуку” на 50-60 текстах, середній показник правильних відповідей піднімається до 6-7 з десяти питань.

На питання “чи це буде читання в чистому вигляді?” відповідь буде однозначною – “ні”. Швидкий пошук інформації та читання – це зовсім різні речі.  Але навчившись швидко знаходити відповіді на питання, яких очікуєте, набагато легше переходити на більш складніших вправ з швидкого читання.

PS. Для бажаючих отримати тексти, на яких можна тренуватись – пишіть на hordiy@gmail.com