Запам’ятовування стало спортом 26 жовтня 1991 року. Саме тоді в Лондоні пройшов  перший Чемпіонат світу, на якому змагались найкращі мнемоністи, намагаючись визначити між собою найкращого. Сказати, що світові змагання того часу були скромними – значить не сказати нічого. Офіційно у 1991 році приймало участь лише семеро учасників.  Й всі семеро були англійцями.  Виходячи з такої статистики важко було б передбачити, що через декілька років спортивне запам’ятовування стане захопленням для десятків тисяч людей різного віку. І що Чемпіонат світу перетвориться на змагання, де можна буде заробити своєю пам’ятю дуже навіть непогані призові.  Цей вид спорту викликає азарт та захоплення у багатьох людей, які мріятимуть покращити свої показники запам’ятовування та роботу своєї голови настільки, наскільки це взагалі може бути можливим. Ну і звичайно ж – визначення найкращих в кожній країні… як же ж без цього?

Саме для змагального інтересу і для того, щоб Україна офіційно отримала свого власного чемпіона зі  спортивного запам’ятовування й було проведено перший відкритий чемпіонат України. Сталось це 10 жовтня 2015 року у місті Стрий.

Мнемоністи в Україні

Парадоксальна ситуація: жодного разу змагання серед  людей з хорошою пам’ятю в нашій державі не проводились, хоча людей, які володіють  навиками мнемотехніки у нас предостатньо.  Кожен може спробувати прогуглити набір слів «мнемотехніка», «розвиток пам’яті», «ейдетика» й додати до цих слів уточнення у вигляді слова «курси». Тоді одразу ж стане зрозумілим, наскільки багато звершень мають українці в цій сфері. Україна має навіть чималу кількість рекордсменів. Наприклад, Олексій Бессонов з Харкова внесений до Книги Рекордів Гінесса, як людина, яка найшвидше запам’ятала ряд з безсистемно поданих кольорів. Артем Гарін з Полтави – він зміг назвати безпомилково ряд символів числа пі, який був розміром більше 10 000 цифр.

Дуже шкода, але з різних причин рекордсмени не змогли прийняти участь у змаганнях. Хтось сказав, що не має часу для того, щоб добре підготуватись. Хтось зізнався, що в загальному при хороших показниках пам’яті має далеко не найкращу швидкість. Були люди, які відверто заявили, що ніколи в такому участі приймати не будуть і нікому не рекомендують.  Можна сказати, що подібна ситуація стала свого роду лакмусовим папірцем, з допомогою якого можна робити висновки про можливості тих чи інших тренерів по розвитку пам’яті.

Але попри те в Україні таки відбувся перший Чемпіонат, який визнаний міжнародними організаціями спортивного запам’ятовування.

Національні стандарти

Трохи спортивної теорії. У запам’ятовуванні дисципліни мають декілька стандартів. Національні, міжнародні та світові. Кожен зі стандартів застосовується на різних рівнях. Якщо змагаються учасники однієї країни, визначаючи національного чемпіона, використовуються, зрозуміло ж, національні правила та стандарти. Якщо чемпіонат має міжнародне значення, то стандарти будуть вищими й правила жорсткішими. Ну а світові використовуються лише на змаганнях, в яких визначається людина з найкращою пам’ятю на планеті. Відмінність між національними та світовими стандартами така ж , як і між пробіжкою до автобуса, який ось-ось від’їде від зупинки та марафонським забігом в останній день літньої Олімпіади.

Національні змагання в основному – це перевірка швидкості, з якою людина може запам’ятати.  Більш серйозніші світові стандарти крім швидкості вимагають від учасників неймовірної витривалості, щоб тримати свою увагу на матеріалах для запам’ятовування декілька годин й працювати в такому режимі декілька днів поспіль.

10 жовтня учасники повинні були показати те, наскільки швидко вони можуть засвоювати інформацію. І те, наскільки швидко вони можуть перемикати свою увагу з одного предмету на інший. Зокрема, десять дисциплін були такими: 5 хвилин на запам’ятовування людей та імен, 15 хвилин на максимально можливу кількість цифр, 5 хвилин на якнайбільшу кількість випадкових слів, 5 хвилин на випадковий набір нулів та одиниць, 10 хвилин на якнайбільшу кількість перемішаних гральних карт, 5 хвилин на історичні дати, 100 секунд на запам’ятовування набору цифр на слух, 5 хвилин на набір абстракцій, 5 хвилин на максимально довге число та змагання на швидкісне запам’ятовування перетасованої колоди карт.  Деякі з дисциплін повторювались двічі, щоб була змога зафіксувати кращий результат. Чистий час, який учасники повинні були приділити на запам’ятовування був більший за півтори години. Приплюсуйте до цього ще три години, протягом яких люди мучили свою голову, щоб згадати якнайбільше і ви зрозумієте, наскільки серйозне навантаження отримує інтелект лише за один змагальний день.

Переможці

Якщо говорити відверто, то міжнародну спільноту мнемоністів українські результати не зовсім здивуються. Хоча багато хто з учасників під час тренування елементарно міг запам’ятати колоду з 52 карт швидше, ніж за 3 хвилини, під час змагання такого часу на секундомірі не зміг зафіксувати ніхто. Найкращий показник цього разу був 252 секунди для запам’ятовування перетасованих карт. Цього результату досягнув цьогорічний Чемпіон України Володимир Прокопів.   Хороші показники виявились в дисципліні «бінари» – найкращий результатом стали 96 нулів та одиниць, які зміг запам’ятати  Роман Лелик за 5 хвилин. Цей учасник, в остаточному рахунку, зайняв «срібну» позицію у нашій країні. Й одним з найцікавіших результатів є третє місце, яке зайняв Максим Василик. Цікавим воно є з деяких причин. Насамперед – Максим по віку попадає в категорію «діти», хоча на цьогорічних змаганнях всі учасники змагались на рівних умовах, незалежно від прожитих років. Й по-друге: на відміну від інших медалістів Максим у жодній дисципліні не був кращим. Він стабільно й з однаковим темпом показував достатньо високі результати у всіх десяти, жодного разу не провалившись в процесі запам’ятовування.  Для кращого розуміння такого досягнення можна навести приклад велосипедних перегонів Тур де Франс, де чемпіоном може стати навіть той спортсмен, який протягом всієї дистанції жодного разу не одягав жовту майку лідера, просто впевнено рухався й набирав очки.

Результати:

1 місце – Володимир Прокопів

2 місце – Роман Лелик

3 місце – Максим Василик

Найбільша кількість імен та людей, запам’ятована за 5 хвилин: 30 (Олександр Олійник)

Найдовший ряд випадкових слів, запам’ятований за 5 хвилин без жодної помилки: 32 (Аня Василик)

Найдовший ряд випадкових чисел, запам’ятований за 15 хвилин без жодної помилки: 136 (Володимир Прокопів)

Найбільша кількість абстрактних образів, запам’ятованих за 5 хвилин: 30 (Володимир Прокопів)

Найбільша кількість історичних дат, запам’ятованих за 5 хвилин без жодної помилки: 18 (Олександр Олійник)

Найбільша кількість гральних карт, запам’ятованих за 5 хвилин без жодної помилки: 52 (Володимир Прокопів та Максим Василик)

Найбільша кількість цифр, запам’ятована за 5 хвилин без помилок: 84 (Олександр Олійник)

Найдовший ряд цифр, запам’ятований на слух: 34 (Володимир Прокопів)

Найдовший ряд хаотичного набору нулів та одиниць, запам’ятований за 5 хвилин без помилок: 96 (Роман Лелик)

Найменший час на запам’ятовування перетасованої колоди карт: 252 секунди (Володимир Прокопів)

Окрема відзнака: школа розвитку “Шалений Равлик” за представлення на Чемпіонаті України.